Методологія та організація наукових досліджень

Інcтитут/Факультет: 
ІВТ
Курс: 
2-Маг
Семестр: 
4
Підсумковий контроль: 
залік
Лектор: 

Добронравова І. С, професор

Кафедра: 
Філософський факультет
Вид навчального курсу: 
Нормативний курс

 
ВСТУП
Дисципліна "Методологія та організація наукових досліджень"  є нормативним курсом. Планується викладання на 2-му курсі магістратури в 2-му семестрі в обсязі одного кредиту.
Мета  навчальної дисципліни: здобуття студентами базових знань з методології, методики та організації наукової діяльності для забезпечення їхньої професійної соціалізації як дослідників.
Завдання навчальної дисципліни: 
- ознайомлення студентів з сучасними методологічними концепціями, з основами методології наукового пізнання та з методикою наукових досліджень;
- формування цілісного уявлення про науково-дослідницький процес;
- освоєння навиків формування і використання усвідомленої методологічної позиції наукового дослідження;
- вдосконалення вмінь у пошуці, доборові й опрацюванні наукової інформації, у точному формулюванні мети, задач і висновків дослідження.
Предмет навчальної дисципліни:
Сучасна методологія науки як дисципліна, сукупність методологічних засобів науки, система організації науково-дослідницької діяльності. 
Вимоги до знань та вмінь:
- розуміти значення методологічної підготовки для професійної діяльності вченого;
- знати характеристики основних методів наукового пізнання;
- знати метанаукову термінологію й вміти її вірно використовувати;
- вміти працювати з дисциплінарним масивом публікацій: вести пошук, накопичення та обробку наукової інформації. 
Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем:
курс "Методологія та організація наукових досліджень"   є нормативним курсом для підготовки магістрів.
Загальний обсяг 34 години лекцій, з них на перший розділ – 12 годин.
 
КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
Поточний, модульний та підсумковий контроль знань пропонується здійснювати за модульно-рейтинговою системою.
Оцінювання за формами контролю:
поточний контроль –  експрес-контроль, самостійна письмова робота;
підсумковий контроль –  підсумкова модульна контрольна робота;
семестровий контроль – залік  
Мета курсу «Методика викладання у вищій школі» – надання студентам магістратури цілісної і логічно-послідовної системи знань про дидактику підготовки кадрів вищої кваліфікації, розкриття концепції, основи теорії, методики і методології викладання дисциплін у системі ВШ.
Завдання курсу:
1)                 формування теоретичних уявлень про МВ у ВШ як навчальну дисципліну, її мету, завдання; ознайомлення з поняттями, категоріями, методами, технологіями МВ у ВШ; з’ясування її місця в системі наук;
2)                 висвітлення особливостей методів викладання у ВШ;
3)                 ознайомлення зі структурою і змістом навчального процесу у ВНЗ;
4)                 оволодіння педагогічними формами освітньої взаємодії зі студентами, навчитися творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєнні під час вивчення навчальних дисциплін;
5)                 научіння планувати, організовувати та аналізувати різноманітні види навчальних і позааудиторних занять. Використовувати найбільш ефективні методи навчання, виховання і розвитку студентів;
6)                 набуття початкового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм педагогічної діяльності;
7)                 ознайомлення з кращим педагогічним досвідом викладачів ВНЗ України, апробування найбільш ефективних прийомів і методів навчання, що застосовуються в системі викладання навчальних дисциплін.
Предмет навчальної дисципліни: закономірності викладацької діяльності у вищій школі.
Вимоги до знань та умінь.
Після засвоєння матеріалу навчальної дисципліни студенти мають оволодіти знаннями та вміннями, які безпосередньо пов’язані з ефективним розв’язанням актуальних проблем викладацької діяльності. Попереднє оволодіння науковими фактами, педагогічними концепціями, ідеями дозволить студентам не тільки пояснити існуючі проблеми, але й спрогнозувати їх подальший розвиток, ужити необхідних заходів, щоб запобігти небажаним наслідкам.
Студенти мають володіти знаннями про:
- критерії відбору, принципи структурування змісту навчального курсу у вищій школі;
-між предметні зв’язки методики викладання із іншими дисциплінами;
-сучасні інтерактивні методи навчання студентів;
 -форми організації навчання студентів;
 -норми, критерії оцінювання знань, умінь студентів, повідомлення їм та отримання від них зворотнього зв’язку;
-специфіку застосування новітніх освітніх технологій у вищій школі;
-особливості організаторської, координаційної та управлінської діяльності у вищого навчального закладу;
-психологічні особистісні якості викладача ВШ, професійні вимоги до нього.
Студенти мають володіти вміннями:
-аналізувати та впроваджувати у власну діяльність теоретично обґрунтовані положення -найсучаснішого педагогічного досвіду;
-застосування методів, прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (бесіди, діалогу, дискусії, мозкової атаки, сюжетно-рольової гри, роботи в групах тощо);
-планування структури, змісту, процесу організації лекції, практично-семінарського заняття;
-укладати лекційні тексти за передбачуваною схемою, планом;
-творчо проводити семінарські, практичні зайняття, а також СПТ;
-добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності;
-застосовувати сучасні освітні технології;
-забезпечувати виконання розвиваючої, координуючої, управлінської функції викладача у ВНЗ;
-здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію.
         Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Навчальна дисципліна “Методика викладання у вищій школі” є нормативною дисципліною для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”, її засвоєння є підґрунтям для ефективної освітньої діяльності викладача у вищій школі. Курс МВ у ВШ галузь методики викладання пов’язана з багатьма науками: філософією, педагогікою, психологією, соціологією, етикою, естетикою, анатомією і фізіологією людини, кібернетикою тощо. Міжпредметні зв’язки МВ у ВШ з іншими науками дають змогу глибше пізнати психологічні факти, явища і процеси.
         Головні джерела підготовки програми з навчальної дисципліни – монографічна література, праці класиків педагогіки, психології, соціології, філософії, підручники з педагогіки, психології, ПВШ, енциклопедичні видання, журнальні статті.
         Система контролю знань та умови складання комплексного підсумкового модулю. Навчальна дисципліна “Методика викладання у вищій школі” оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Вона складається з двох змістових модулів. Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 – бальною шкалою.

Список літератури: 

 

Баженов Л.Б. Строение и функции естественонаучной теории.- М., 1986. -

Гемпель К.Г. Логика объяснения. – М., 1998; Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983 – С. 83. Критика цієї концепції: Никитин Е.П. От идеологии к методологии. – Вопросы философии, № 10, 1998 – С.77-87.

Добронравова И.С.  Синергетика: становление нелинейного мышления. Киев: “Лыбидь”, 1990. Текст книги полностью представлен на сайте  http://www.philsci,univ.kiev..ua

Добронравова І.С., Сидоренко Л.І. Філософія та методологія науки. Київ, 2008.

Добронравова  І.С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві// Філософська думка. 1999. №4. С.36-48. http://www.philsci.univ.kiev.ua

Идеалы и нормы научного исследования. – Минск, 1981.

Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации. Киев: “Наукова думка”, 1974, 205 с.

Лекторский В.А., Швырёв В.С. Методологический анализ науки. (Типы и уровни). - //Философия, методология, наука. - М., 1972

Мелков Ю.А. Факт в постнеклассической науке. К., 2001.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.- Ч.2.

Сітько С.П. Квантово-механічна основа багатоманітної диференційної стійкості живого. // “Фізика живого”, №1, 2005. С.5-8. Див. цю та інші статті С.П.Сітько на сайті: http://www.sergiysitko.org.ua

Стёпин В.С. Теоретическое знание. М., 2000. Гл.2

Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. - М., 1997.

Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации //Вопр.филос. - 1989. - N10. - С.3-18.

Степин В.С. Структура и эволюция теоретических знаний. //Природа научного познания". - Минск. 1979.

;text-aE �: �hgext-indent:35.45pt;line-height:normal;layout-grid-mode:char'> 

 

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

Поточний, модульний та підсумковий контроль знань пропонується здійснювати за модульно-рейтинговою системою.

Оцінювання за формами контролю:

поточний контроль –  експрес-контроль, самостійна письмова робота;

підсумковий контроль –  підсумкова модульна контрольна робота;

семестровий контроль – залік  

вим � F���hgдисципліни, і її базові блоки створюють єдину модульну систему.

 

Мета курсу «Методика викладання у вищій школі» – надання студентам магістратури цілісної і логічно-послідовної системи знань про дидактику підготовки кадрів вищої кваліфікації, розкриття концепції, основи теорії, методики і методології викладання дисциплін у системі ВШ.

Завдання курсу:

1)                 формування теоретичних уявлень про МВ у ВШ як навчальну дисципліну, її мету, завдання; ознайомлення з поняттями, категоріями, методами, технологіями МВ у ВШ; з’ясування її місця в системі наук;

2)                 висвітлення особливостей методів викладання у ВШ;

3)                 ознайомлення зі структурою і змістом навчального процесу у ВНЗ;

4)                 оволодіння педагогічними формами освітньої взаємодії зі студентами, навчитися творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєнні під час вивчення навчальних дисциплін;

5)                 научіння планувати, організовувати та аналізувати різноманітні види навчальних і позааудиторних занять. Використовувати найбільш ефективні методи навчання, виховання і розвитку студентів;

6)                 набуття початкового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм педагогічної діяльності;

7)                 ознайомлення з кращим педагогічним досвідом викладачів ВНЗ України, апробування найбільш ефективних прийомів і методів навчання, що застосовуються в системі викладання навчальних дисциплін.

Предмет навчальної дисципліни: закономірності викладацької діяльності у вищій школі.

Вимоги до знань та умінь.

Після засвоєння матеріалу навчальної дисципліни студенти мають оволодіти знаннями та вміннями, які безпосередньо пов’язані з ефективним розв’язанням актуальних проблем викладацької діяльності. Попереднє оволодіння науковими фактами, педагогічними концепціями, ідеями дозволить студентам не тільки пояснити існуючі проблеми, але й спрогнозувати їх подальший розвиток, ужити необхідних заходів, щоб запобігти небажаним наслідкам.

Студенти мають володіти знаннями про:

- критерії відбору, принципи структурування змісту навчального курсу у вищій школі;

-між предметні зв’язки методики викладання із іншими дисциплінами;

-сучасні інтерактивні методи навчання студентів;

 -форми організації навчання студентів;

 -норми, критерії оцінювання знань, умінь студентів, повідомлення їм та отримання від них зворотнього зв’язку;

-специфіку застосування новітніх освітніх технологій у вищій школі;

-особливості організаторської, координаційної та управлінської діяльності у вищого навчального закладу;

-психологічні особистісні якості викладача ВШ, професійні вимоги до нього.

Студенти мають володіти вміннями:

-аналізувати та впроваджувати у власну діяльність теоретично обґрунтовані положення -найсучаснішого педагогічного досвіду;

-застосування методів, прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (бесіди, діалогу, дискусії, мозкової атаки, сюжетно-рольової гри, роботи в групах тощо);

-планування структури, змісту, процесу організації лекції, практично-семінарського заняття;

-укладати лекційні тексти за передбачуваною схемою, планом;

-творчо проводити семінарські, практичні зайняття, а також СПТ;

-добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності;

-застосовувати сучасні освітні технології;

-забезпечувати виконання розвиваючої, координуючої, управлінської функції викладача у ВНЗ;

-здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію.

         Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Навчальна дисципліна “Методика викладання у вищій школі” є нормативною дисципліною для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”, її засвоєння є підґрунтям для ефективної освітньої діяльності викладача у вищій школі. Курс МВ у ВШ галузь методики викладання пов’язана з багатьма науками: філософією, педагогікою, психологією, соціологією, етикою, естетикою, анатомією і фізіологією людини, кібернетикою тощо. Міжпредметні зв’язки МВ у ВШ з іншими науками дають змогу глибше пізнати психологічні факти, явища і процеси.

         Головні джерела підготовки програми з навчальної дисципліни – монографічна література, праці класиків педагогіки, психології, соціології, філософії, підручники з педагогіки, психології, ПВШ, енциклопедичні видання, журнальні статті.

         Система контролю знань та умови складання комплексного підсумкового модулю. Навчальна дисципліна “Методика викладання у вищій школі” оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Вона складається з двох змістових модулів. Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 – бальною шкалою.

Список питань на екзамен: 

 

Контрольні питання:

1.    Чи обмежені підвалини наукового пізнання суто філософськими засадами?

2.    Чи складають ідеали і норми наукового дослідження ядро стилю наукового мислення?

3.    Чи пов'язані між собою стиль наукового мислення і наукова картина світу певної історичної епохи?

4.    Чи змінились за час існування науки Нового часу її вихідні цінності?

5.    Чи відбувається під час глобальної наукової революції зміна системи засад науки?

6.    Чи пов'язана глобальна наукова революція зі зміною типу наукової раціональності?

7.    Чи пов'язана сучасна глобальна наукова революція зі становленням нелінійного природознавства?

8.    Чи є синергетика загальнонауковою дослідницькою програмою?

9.    Чи можливе пояснення систем, що самоорганізуються, на основі принципу редукції?                                   

10.                       Чи є синергетичний принцип підлеглості відмінним від  принципу редукції?

11.                       Чи обмежується предмет синергетики суто природними процесами?

12.                       Чи є методологія науки багаторівневим утворенням?

13.                       Чи завжди співпадають між собою методологічні принципи різних наукових дисциплін певного часу?

14.                       Чи є загальнонаукові методологічні принципи вимогами до теорій?

15.                       Чи є вимога перевірюваності теорії слабким варіантом принципу спостережуваності?

16.                       Чи всі величини в теорії мають бути спостережуваними?

17.                       Чи тотожні вимога максимальної загальності теорії і настанова на збільшення її пояснювальної сили?

18.                       Чи можливе спрацьовування вимоги максимальної загальності теорій при поясненні унікальних явищ?

19.                       Чи вимагає принцип простоти теорії простоту застосовуваного в ній математичного апарату?

20.                       Чи направлені вимоги пояснювальної і передбачувальної сили теорії проти теорій ad hoc?

21.                       Чи завжди теорії ad hoc мають бути негайно елімінованими?

22.                       Чи є теоретична схема системою абстрактних об’єктів?

23.                       Чи усі абстрактні об’єкти утворюються внаслідок ідеалізації?

24.                       Чи існують абстрактні об’єкти в гуманітарних науках?

25.                       Чи можна безпосередньо співставляти теоретичні формули з експериментальними ситуаціями?

26.                       Чи є емпірична формула необхідним посередником при співставленні передбачень теорії і результатів експерименту?

27.                       Чи тотожні спостережувані дані науковим фактам?

28.                       Чи містить емпірична схема ідеалізовані об'єкти?

29.                       Чи містить емпірична схема абстрактні об'єкти?

30.                       Чи відповідає емпірична схема певному типу експериментальних ситуацій?

31.                       Чи складають протокольні речення емпіричний базис теорії?

32.                       Чи складають наукові факти і емпіричні залежності емпіричний базис теорії?

33.                       Чи можна використовувати природні об'єкти в якості квазіприладів при створенні приладової ситуації?

34.                       Чи тотожні об'єкти оперування об'єктам дослідження

35.                       Чи викликає зміна методів при переході до нелінійного природознавства зміну уявлень про світ?

36.                       Чи зберігає свою значущість розрізнення фундаментальних і прикладних теорій в сфері нелінійної науки?

37.                       Чи означає детермінованість кожного кроку в ітераційному відтворенні нелінійної динаміки можливість довгострокової передбачуваності поведінки системи?

38.                       Чи є вибір варіанту поведінки системи в точці біфуркації принципово  випадковим?

39.                       Чи залежить спосіб опису нелінійної системи від позиції спостерігача?

40.                       Чи посилюються вихідні відмінності при нелінійній динаміці?

41.                       Чи зберігається значущість протиставлення сутності як незмінного і необхідного явищу як випадковому і минущому в нелінійній фізиці?

42.                       Чи тотожні поняття “хаос” і “безлад”?

43.                       Чи є складна структура границі порядку і безладу результатом конкуренції аттракторів? 

44.                       Чи змінилось розуміння природи багатоманітності зі створенням фрактальної геометрії?

45.                       Чи пов'язані між собою стиль наукового мислення і наукова картина світу?

46.                       Чи передбачає зміна стилів наукового мислення зміну групи евристичних категорій?

47.                       Чи всі методологічні принципи змінюються при переході до нового стилю наукового мислення?

48.                       Чи виходить нелінійна картина світу з принципу простоти природних систем і процесів?  

49.                       Чи пов'язаний методологічний принцип спонтанного порушення симетрії з ідеєю темпоральності  в засадах НКС?

50.                       Чи пов'язаний методологічний принцип когерентності з ідеєю цілісності в засадах НКС?

51.                       Чи орієнтує нелінійне мислення на можливість появи нового?

52.                       Чи передбачає формування нелінійного стилю наукового мислення зміну типу наукової раціональності?

53.                       Чи змінились за час існування науки Нового часу її вихідні цінності?

54.                       Чи співпадають абстрактні об'єкти наукової теорії і наукової картини світу?

55.                       Чи можлива онтологізація абстрактних об'єктів теорії? 

56.                       Чи можлива онтологізація абстрактних об'єктів наукової картини світу?

57.                       Чи відбувається під час глобальної наукової революції зміна системи засад науки?

58.                       Чи пов'язана глобальна наукова революція зі зміною типу наукової раціональності?

59.                       Чи пов'язана сучасна глобальна наукова революція зі становленням нелінійного природознавства?

60.                        Чи є фізика живого феноменом постнекласичної науки? 

ІНСТИТУТ ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike
Дизайн: Інститут високих технологій
Ivan Ivanov